Незважаючи на свій все ще «комсомольський вік» ‑ 37 років, Віталій Ворожбит може вважатися одним із ветеранів українських телекомунікацій. За 10 років діяльності в цій галузі Віталій немало посприяв «мобілізації» українців і повноцінному входженню наших громадян до світової павутини Інтернет. Його також називають «менеджером-інноватором» або менеджером прориву, адже він не боїться розпочати й очолити нову справу, здатен сформувати професійну команду й досягти поставлених цілей, правильно розставивши пріоритети.
Ворожбит встиг попрацювати майже у всіх великих українських компаніях мобільного зв’язку. Починав із менеджера Інтернет-проекту в компанії UTEL. Потім працював у Golden Telecom та UMC, де «доріс» до заступника генерального директора. Більше року тому Віталій очолив нову компанію ‑ Телесистеми України: на сьогодні це біля 760 фахівців по всій Україні, що впроваджують у країні телекомунікаційні послуги третього покоління (технологія CDMA2000 1XEV-DO) під брендом PEOPLEnet.
Про своє бачення бізнесу, секрети управління новою справою та конкурентні переваги нового бренду Віталій розказав журналу Business Class Magazine…
«Я не боюся виходити за межі стандарту»
Ви обіймали одну з найвищих керівних посад в UMC, однак вирішили розпочати з нуля нову компанію. Навіщо Вам це було? Ви людина ризику?
Я працював в UMC п’ять років. Це досить багато, і я відчув, що досягнув певної межі. Зрозуміло, що захотілось більшого, і я отримав можливість спробувати себе. Думаю, що не любов до ризику була моїм головним мотивом, а, скоріше, прагнення досягнень. Одна з теорій мотивації виділяє три категорії мотивацій: влада, досягнення і афіліація, тобто любов. Зрозуміло, що в чистому вигляді ці три категорії не зустрічаються, але завжди якась домінує. В мене, мабуть, переважає бажання досягнень.
А влада Вас приваблює?
Влада для мене – це інструмент для досягнення мети, не більше.
Є такий вираз: в кожному успішному бізнесі є мрійник, бізнесмен і сучин син. Ви до якого типу належите?
Я думаю, що будь-який професійний керівник має риси всіх трьох типів. Мені хочеться думати, що в мені більше бізнесмена, ніж іншого (посміхається).
Мій управлінський досвід розпочався в армії, де я командував взводом, а потім ротою. Я завжди був верховодою, навіть колись в армії рок-групу організував. Пра-цювати почав рано, ще в інституті. Тому управлінський досвід в мене багатий і різний. І це допомагає.
Ви – досвідчений топ-менеджер. Якими, на вашу думку, є складові успіху в бізнесі, зокрема, такому складному, як мобільний зв’язок?
Насамперед, важливо не боятися виходити за межі стандарту, не боятися робити те, що не вписується в загальноприйняті норми. Друга складова – це люди, ретельний підбір кадрів, особливо керівників вищої ланки, які можуть або примножити, або занапастити справу. Дуже важливо плекати командний дух і взаєморозуміння між людьми. Байдуже, чи люблять ці люди один одного, важливо, як вони співпрацюють. І третє – це знаходження балансу між контролем і довірою до людей. Якщо контролювати кожен рух – поступ зупиняється, бо всі чекають вказівок або пояснюють, чому вони зробили так чи інакше. З іншого боку, контроль теж мусить бути, бо люди без контролю починають робити дивні речі – красти або розслаблятися… Ну, і насамкінець, потрібна віра в перемогу, інакше все решта втрачає сенс…
Ви вмієте визнавати помилки?
Є що визнавати, тому вмію (посміхається).
Не боїтеся визнати, що були неправі, перед своїми підлеглими?
Є такий англійський вираз: «Mistake is error without correction». В цьому вислові слово mistake –це помилка, яку вже неможливо виправити. А «error» виправити можна. Я намагаюсь коригувати свої «errors» – роблячи якомога менше «mistakes». А не помиляється той, хто нічого не робить.
Чи часто Вам доводиться приймати непопулярні рішення і чи важко вони Вам «даються»?
Звичайно, важко, всі ж ми люди. Однак у виробничих конфліктах я завжди намагаюсь оцінити ситуацію з різних боків – вислухати обвинуваченого і того, хто звинувачує. Іноді, якщо потрібно, – вислухати ще й сторонню думку. І тільки після цього – приймати власне рішення. Часто буває, що людина вчинила НЕ ЗА ПРАВИЛАМИ, але ПРАВИЛЬНО. І тут важливо зрозуміти і оцінити справедливо вчинок підлеглого.
Як Ви ставитеся до такої думки: для того, аби досягнути успіху, треба вилізти зі шкури самому або скрутити в баранячий ріг конкурента?
Те, що в бізнесі треба важко працювати, це очевидно. Я не знаю такого бізнесу, в якому було б легко досягти успіху. Може тільки на початку 90-х це було швидко і приємно: купив – продав, от тобі і щастя… Зараз конкуренція в усіх сферах настільки велика, що справді треба «вилізти зі шкури», щоб зрушити щось із місця… Щодо конкурентів – їх треба знати, розуміти, що вони роблять, їх не можна недооцінювати, але з ними не треба воювати. Війна з конкурентом – це завжди війна на поразку обох сторін. Як правило, вона виливається в цінову війну, яка не приносить користі ані ринку, ані клієнту, ані самим компаніям. Тому в бізнесі важливо знайти свій «блакитний океан», як зараз після появи книги «Стратегія блакитного океану» модно говорити. Треба знайти ту область діяльності, де ти можеш робити щось унікальне. І ми її знайшли.
Ви схильні до перекупки кадрів чи виховання власних? За яким принципом Ви формували команду в новій компанії?
Я запросив на роботу багатьох людей, які раніше працювали зі мною в інших компаніях або співпрацювали як партнери. І в цьому є як великий плюс так і мінус. Ці люди передбачувані, з ними налагоджені робочі стосунки, знаєш, що від них чекати. Однак виникає небезпека, що вони нав’яжуть особливості корпоративної культури попередніх компаній за принципом: «ми там так робили і тут давайте». Проте в кожній компанії мусить бути своя власна корпоративна культура.
А Ви вже сформулювали особливості корпоративної культури в «Телесистемах України»?
Так. Більше того, у нас було внутрішнє обговорення і виникала спокуса сформулювати засади корпоративної культури на кількох сторінках. Але один з співробітників запропонував 5 слів, які й стали нашим «гаслом»: «Хочу. Можу. Роблю. Вийшло. Оцінили.»
Хто ваші інвестори і якою є сума інвестицій в компанію?
Основним інвестором і Головою спостережної Ради є Вадим Шульман. Сума інвестицій в 2007 році складає 180 млн. доларів. Ми йдемо по плану, вже інвестували більше 100 млн.
Якщо порівняти з іншими інвестиційними вливаннями в подібний бізнес, це маленька чи велика сума?
Якщо порівнювати з грандами, тими, хто працює на ринку давно, ця сума не така велика. Великі оператори інвестують у мобільний зв’язок 300 – 500 млн. доларів за рік. Однак ми вважаємо, що суми, інвестованої в нашу компанію, достатньо. Вона є виваженою, адже в нас інша стратегія, інший сегмент ринку, своя цільова аудиторія.
А коли Ви плануєте перейти на самоокупність?
Світова й українська практики демонструють, що оператор телекомунікацій виходить на повну самоокупність років через 6. Я не думаю, що на вже досить щільно освоєному українському ринку ми зможемо разюче покращити цей показник.
Бізнес, в якому Ви працюєте, універсальний і, так би мовити, інтернаціональний. Чи є в ньому все ж таки якісь національні особливості?
Так, є. Україна має свою значну специфіку, адже в ній слабо розвинута фіксована мережа зв’язку. В Німеччині, приміром, в будь-яку квартиру заходить два дроти, а у нас є села, де лише один стаціонарний телефон – в сільраді. Не кажучи вже про Інтернет. Зараз по всій Україні черга на установку стаціонарних телефонів – біля 1,5 млн. людей. Тож ми, по суті, виступаємо альтернативою фіксованого телефонного і Інтернет-зв’язку. А Інтернет для країни надзвичайно важливий. Він руйнує кордони між країнами, знімає будь-які бар’єри – особисті, державні. Це один із факторів успішного економічного розвитку країни.
На підході – друга хвиля наших клієнтів
Якими, на ваш погляд, є основні конкурентні переваги PEOPLEnet?
На ринку мобільного зв’язку є багато компаній, деякі з них – досить потужні і працюють давно. Але оператора мобільного зв’язку третього покоління, крім нас, в Україні немає. Тобто очікування, що в країні з’являться, крім нас, нові учасники, поки не реалізовані. Тож зараз ми насолоджуємося нашим фактично монопольним статусом.
Якщо говорити мовою, зрозумілою споживачеві, в чому конкретно мобільний зв’язок третього покоління має переваги?
По-перше, третє покоління мобільного зв’язку – це доступ до Інтернету з високою швидкістю передачі даних (в середньому 400 – кбіт/сек. – EV-DO проти 50 – 100 кбіт/сек. – EDGE), який можливо здійснювати через мобільний телефон, модем або смартфон, комунікатор, який по суті є зменшеним комп’ютером. Тобто ми надаємо можливість користуватися Інтернетом всюди і завжди, де є покриття, при чому з великою швидкістю… Це дозволяє працювати по дорозі на роботу, на зустріч, в іншому місті, під час очікування рейсу в аеропорту. Інший приємний бік цієї послуги – це можливість доступу до Інтернету у віддалених місцях. Наприклад, в дачних селищах під Києвом, в заміських будинках, де існуючі технології другого покоління важкодоступні або й відсутні взагалі…
В цьому відношенні ми є взагалі безальтернативним провайдером.
Наступною перевагою третього покоління є значно краща якість голосового зв’язку, в порівнянні з попередниками. І до цього всього ще й – це можливість надання мультимедійних послуг: мобільне телебачення, радіо, відеотелефонія, відеоспостереження. Наші клієнти зможуть подивитися футбольний матч в автомобілі, сидячи в парку, читати останні новини, слідкувати за тим, чим займаються няня з дитиною вдома, коли батьків немає поруч.
А яке покриття в Україні PEOPLEnet має на сьогодні?
Сьогодні ми вже працюємо у дев’яти найбільших українських містах – Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Львові, Сімферополі, Запоріжжі та Кривому Розі. Покрито й багато містечок-сателітів. Наприклад, Бориспіль, Бровари, Вишгород, якщо говорити про київські сателіти. Або Макеєвка стосовно Донецька.
Для людей, що часто подорожують, важливо мати доступ до ваших послуг і за межами країни. Чи надаєте Ви послуги роумінгу?
Ми активно працюємо зараз над цим питанням і запускатимемо роумінг цілими групами країн. Це буде роумінг як в GSM, так і в CDMA-мережах.
Скільки на сьогодні користувачів нараховує мережа PEOPLEnet?
Ми вже підключили більше 40-ка тисяч абонентів. При цьому всі вони контрактні, що є нашим принципом.
Про яку, приблизно, суму щомісячного контракту, в середньому, можна говорити?
Є кілька тарифних пропозицій, починаючи з найпростішої – платите, скільки нарозмовляли, закінчуючи тарифним конструктором, який людина сама собі може скласти. В середньому, думаю, що за 300 – 400 грн. ви щомісячно дозволите собі великий пакет наших послуг.
Як би Ви охарактеризували свого клієнта?
Це людина, що вже користується мобільним зв’язком не один рік, яка розуміє всі вигоди цієї послуги і хоче чогось більшого, аніж просто зателефонувати. Вона є активним користувачем Інтернету, по природі своїй новатором, людиною самодостатньою, що намагається слідкувати за новинками технологій. Це я змальовую портрет клієнта першої хвилі, opinion-leaders, які формують думку навколо себе, радять нас своїм знайомим. Але ми бачимо, що на підході вже друга хвиля наших клієнтів – це вже більш масовий ринок. До нас починають приходити люди, які не є аж такими новаторами, але розуміють користь від безпроводного Інтернету та якісного мобільного зв’язку.
Питання, так би мовити, мобільно-філософське. Всі можливості, про які Ви сказали, з одного боку, поглиблюють свободу людини. З іншого боку, вони свободу обмежують, адже людина зовсім перестає належати собі. Вона завжди на зв’язку – мобільному, Інтернет, навіть відео… Як Ви до цього ставитесь?
Я до цього не просто ставлюсь, я це роблю (посміхається). Мені здається, що кожна людина має право натиснути на червону кнопку й відключитися і це дуже важлива можливість. Однак та несвобода, про яку Ви говорите, прийшлася до смаку міліардам людей у світі. Мабуть, в ній є щось привабливе…